Приєднання західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії Галичина в 1772 р. відійшла до Андрії внаслідок першого поділу Польщі, іуди ж у 1774 р. — Буковина. Закарпаття ще раніше належало Угорщині, а вона — теж входила до складу Австрійської імперії.
Адміністративно-територіальний поділ західноукраїнських земель.
Фактично Закарпаття управлялося з Буди (Будапешта) Угорщиною — Братиславське намісництво Угорського королівства. Буковина у 1787 р. була приєднана до Галичини, а після 1849 р. їй знову було надано статус окремої провінції (краю). Інші українські землі були об’єднані разом з польськими у «Королівство Галичини і Лодомерії». На соціальній драбині західноукраїнського суспільства українці займали найнижчий щабель.
Реформи Марії Терезії та Йосифа ІІ й українські землі
Австрійці застали в Галичині необмежену владу польської шляхти, відсутність промисловості та торгівлі, великих міст і нормальних шляхів сполучення, бідність неосвіченого, закріпаченого населення. Тому австрійська влада у 70-80-х рр. XVIII ст. проводила реформи, це припало на часи імператриці Марії-Терезії ( 1740-1780 рр.) та її сина Йосифа II (1780-1790 рр.): аграрна реформа адміністративна реформа освітня реформа релігійна реформа
Наслідки реформ:
-позитивний вплив на політичну модернізацію краю;
-посилення німецького впливу, українці, як і раніше, усунуті від участі в управлінні;
-у той час, коли Йосиф II ліквідовував найогидніші вияви кріпацтва, Катерина II запроваджувала його для мільйонів українських селян, позитивні зміни в становищі селян і греко-католицької церкви;
-поширення серед селян і греко-католицького духівництва прихильного ставлення до Габсбургів.
Діяльність Головної руської ради
Галицькі поляки першими скористалися демократичними свободами, проголошеними революцією. Вони організували в Львові Центральну раду народову. У відповідь на дії поляків українська інтелігенція 2 травня 1848 р. заснувала у Львові свій орган — Головну руську раду, яка мала відстоювати інтереси українського населення Галичини. Це була перша політична організація українців у Галичині.
Програмні вимоги:
-викладання в школах та видання урядових розпоряджень вести українською мовою;
-забезпечення для українців рівних можливостей обіймати урядові посади: запровадження
-української мови у діловодстві краю;
-об’єднання українських земель Австрійської імперії в одну провінцію;
-поділ Галичини на дві окремі адміністративні одиниці: східну—українську і західну — польську.
-Заходи Головної руської ради (ГРР):
-ініціатор видання першої газети, друкованої українською народною мовою — «Зорі Галицької»;
затвердила рішення про створення «Галицько-руської матиці», яка мала відати організацією -видання дешевих підручників і книг для народу українською мовою;
-відкриття у Львові Народного дому з українською бібліотекою, музеєм і народним клубом;
-створення близько 50-ти місцевих рад у містах і селах;
-перше використання національної символіки — жовто-блакитного прапора і герба із зображенням золотого лева на синьому тлі (герб Галицько-Волинського князівства);
-участь у роботі Слов’янського з’їзду (червень 1848 р., Прага), ухвалення рішення про рівноправність української мови у школах і державних установах, рівність всіх національностей і віросповідань;
-уперше заявлено про національну єдність галичан і українців Наддніпрянщини;
-у Львівському університеті наприкінці року влада відкрила кафедру української мови та літератури, першім завідувачем якої став Я. Головацький;
-19 жовтня 1848 р. Собор руських учених у Львові окреслив широку програму організації української науки та народної освіти, схвалив єдину граматику української мови, заявив про впровадження рідної мови в усі школи;
-організація української національної гвардії, а на Закарпатті — Народної самооборони і гірських стрільців.
Ще 10 липня 1848 р. у Відні розпочав роботу загальноімперський парламент. Інтереси українців представляли 39 депутатів, з них 27 були селянами. Вони запропонували парламентові розглянути питання про національно-територіальний поділ Галичини. Уряд пообіцяв це зробити, але до самого розпаду цієї держави обіцянка не була виконана. Парламент було розпущено у березні 1849 р.
1-2 листопада 1848 р. у Львові відбулося повстання, в якому брали участь польська й українська національна гвардія (розпущені після нього), студентство, міська біднота. Було придушено, в місті запровадили стан облоги. Селянське повстання на Буковині (1848-1850 рр.) очолював відомий селянський ватажок Л. Кобилиця, який був депутатом австрійського парламенту. Рух там набув найбільшого розмаху, але після арешту керівника був придушений. На західноукраїнські землі прийшла урядова реакція. Влітку 1851 р влада заборонила діяльність Головної руської ради.
Значення подій 1848-1849 рр.:
-скасування панщини і початок запровадження в життя засад конституційного правління;
-визнання існування в Галичині українського народу з власними національними потребами;
-виникнення першої в XIX ст. української політичної організації (ГРР), захисника прав українців;
-уперше українці сформулювали власні політичні програми й усвідомили себе єдиним народом;
-західні українці досягли суттєвих результатів порівняно з іншими народами імперії.
Немає коментарів:
Дописати коментар